див. ЧАРІВНИЦЯ; (добра) ІД. доброчинниця; П. красуня.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
фея —
фе́я іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
фея —
див. німфа, потаміда, сирена
Словник чужослів Павло Штепа
фея —
ФЕ́Я, ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (І.
Словник української мови у 20 томах
фея —
-ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. || перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фея —
фе́я (франц. fée, від лат. fatum – доля) 1. У західноєвропейській міфології чарівниця, що може бути доброю чи лихою до людей. 2. Переносно – чарівна жінка. Ф’ЄФ (франц. fief) у Франції за феодалізму те саме, що й феод, лен (1).
Словник іншомовних слів Мельничука
фея —
ФЕ́Я, ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів — істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах