фея

Значення в інших словниках

1. фея — фе́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. фея — див. німфа, потаміда, сирена Словник чужослів Павло Штепа
3. фея — ФЕ́Я, ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (І. Словник української мови у 20 томах
4. фея — -ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. || перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фея — фе́я (франц. fée, від лат. fatum – доля) 1. У західноєвропейській міфології чарівниця, що може бути доброю чи лихою до людей. 2. Переносно – чарівна жінка. Ф’ЄФ (франц. fief) у Франції за феодалізму те саме, що й феод, лен (1). Словник іншомовних слів Мельничука
6. фея — Фе́я, фе́ї, фе́єю; фе́ї, фей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. фея — ФЕ́Я, ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів — істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах