1. Словник української мови у 20 томах

фея

ФЕ́Я, ї, ж.

У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця.

Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (І. Нечуй-Левицький);

– Не варто журитися тим, коханий Трістане! Хрещеная мати моя мені те достане. Бо мати хрещена моя, то фея Моргана (Леся Українка);

Добрі феї ранками миють сніжно-білі свої шати (Г. Хоткевич);

* Образно. Слова – полова, Але огонь в одежі слова – Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея (І. Франко);

* У порівн. І будеш в сяйві ти, Як фея, як царівна, Кудись у казку йти, Чудовій казці рівна (О. Олесь);

// перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо.

[Бжостовський:] Не кидайте ж мене.., моя люба дівчино... Будьте моєю назавжди, моя мила фея гіркого мигдалю... (І. Кочерга);

– Ваша добра фея має рацію, коли клопочеться за вас (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фея — фе́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фея — див. ЧАРІВНИЦЯ; (добра) ІД. доброчинниця; П. красуня. Словник синонімів Караванського
  3. фея — див. німфа, потаміда, сирена Словник чужослів Павло Штепа
  4. фея — -ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів – істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. || перен. Про жінку, яка чарує своєю грацією, красою і т. ін., яка робить добро, приносить щастя тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фея — фе́я (франц. fée, від лат. fatum – доля) 1. У західноєвропейській міфології чарівниця, що може бути доброю чи лихою до людей. 2. Переносно – чарівна жінка. Ф’ЄФ (франц. fief) у Франції за феодалізму те саме, що й феод, лен (1). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. фея — Фе́я, фе́ї, фе́єю; фе́ї, фей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. фея — ФЕ́Я, ї, ж. У міфології деяких західноєвропейських народів — істота жіночої статі (звичайно доброзичлива), здатна творити чудеса; чарівниця. Привиджується мені, ніби феї, побравшись за руки, легко пливуть в місячному сяйві понад водою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах