фільм —
фільм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
фільм —
[ф'іл'м] -му, м. (ў) -м'і, мн. -мие, -м'іў
Орфоепічний словник української мови
фільм —
ФІЛЬМ, у, ч. 1. Твір кіномистецтва; кінокартина. Її улюбленими фільмами були водевілі з участю Ліндера, Пренса і Глупишкіна (Ю. Смолич); Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (О.
Словник української мови у 20 томах
фільм —
-у, ч. 1》 Твір кіномистецтва; кінокартина. Документальний фільм. Фільм-балет. Фільм-катастрофа — гостросюжетний фільм, що зображує катастрофічні події; відповідний жанр кіномистецтва.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фільм —
(від англ. film – плівка) 1. Кіноплівка з зафіксованими на ній зображеннями (кадрами) й звуком. 2. Кінокартина (кінофільм), телевізійна картина (телефільм), серія діапозитивів (діафільм).
Словник іншомовних слів Мельничука
фільм —
Кінотвір, записаний у вигляді зображень і (як правило) звуку на кіноплівці; бувають художні, документальні, науково-популярні, навчальні, анімаційні ф.; ф. можуть бути німими чи звуковими, чорно-білими чи кольоровими.
Універсальний словник-енциклопедія
фільм —
КІНОФІ́ЛЬМ, КІНОКАРТИ́НА, ФІЛЬМ, СТРІ́ЧКА, КІНО́ розм., КАРТИ́НА розм., ПЛІ́ВКА розм. Кожної суботи в училищному клубі новий кінофільм (І. Багмут); Все, що тут написано, в майбутню кінокартину, звичайно, не ввійде (О.
Словник синонімів української мови
фільм —
Фільм, -ма; фі́льми, -мів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
фільм —
ФІЛЬМ, у, ч. 1. Твір кіномистецтва; кінокартина. Її улюбленими фільмами були водевілі з участю Ліндера, Пренса і Глупишкіна (Смолич, II, 1958, 94); Переключаючись на роботу в кіно...
Словник української мови в 11 томах