халепа —
ха́ле́па іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
халепа —
див. біда; пригода
Словник синонімів Вусика
халепа —
ХА́ЛЕ́ПА, и, ж. Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність. Тій бідній матері така халепа прийшла, що не зна, куди і метнутись (Г.
Словник української мови у 20 томах
халепа —
-и, ж. Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність. Вскочити в халепу — потрапити в біду, зазнати неприємностей. || заст. Негода.
Великий тлумачний словник сучасної мови
халепа —
вли́пнути в істо́рію (в ха́ле́пу). Стати, виявитися причетним до якоїсь неприємної справи. Язик мій заплітався, я нічого не міг до ладу пояснити їй і вже сердився сам на себе, що взагалі влип у цю історію (Є.
Фразеологічний словник української мови
халепа —
НЕПРИЄ́МНІСТЬ (подія, випадок, обставина тощо, які викликають почуття незадоволення, досади і т. ін.), ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., КА́ПОСТЬ розм.; ХА́ЛЕ́ПА розм., ПРИЧИ́НА заст. (неприємна подія, перев. несподівана); ПРИГО́ДА (неприємна подія, перев.
Словник синонімів української мови
халепа —
ХА́ЛЕ́ПА, и, ж. Яка-небудь несподівана, прикра подія; біда, нещастя, неприємність. Тій бідній матері така халепа прийшла, що не зна, куди і метнутись (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
халепа —
Халепа, -пи ж. 1) Бѣда, несчастіе, несчастный случай. Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потрусили. Шевч. 290. Тепер не можна і втікати, щоб халепи од них не було. Кв. Жолніри дали звістку, яка халепа спіткала патера. Стор. МПр. 109.
Словник української мови Грінченка