хлоп'ячий —
хлоп'я́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
хлоп'ячий —
ХЛОП'Я́ЧИЙ, а, е. Прикм. до хло́пець 1. – Остап, цей тихий та слухняний був з самого малечку .. Зате Артем!.. Де бійка хлоп'яча, там і він неодмінно (А. Головко); Зінько з Оверком – найзапекліші витівники, верховоди в хлоп'ячому гурті (К.
Словник української мови у 20 томах
хлоп'ячий —
-а, -е. Прикм. до хлопець 1). || Признач. для хлопця, хлопців. || Пов'язаний з періодом дитинства та юнацтва (про хлопця). || Власт. хлопцеві, хлопцям; такий, як у хлопців. || у знач. ім. хлоп'яче, -чого, с. Те, що характерне для хлопців.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хлоп'ячий —
Хлоп'ячий, -а, -е Принадлежащій, относящійся къ мальчикамъ, ребяческій, мальчишескій. Чуб. І. 117. Хусточка в його, що з кишені виймав, то не хлоп'яча, а притьмом дівоча. Кв. по хлоп'ячі. Какъ мальчикъ, какъ мальчика.
Словник української мови Грінченка