хронологія —
хроноло́гія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
хронологія —
рос. хронология 1. Історична дисципліна, що встановлює точні дати подій, джерел. 2. Послідовність дій, подій у часі. 3. Таблиця з переліком подій у часовій послідовності.
Eкономічна енциклопедія
хронологія —
ХРОНОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. заст. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання; // Книга періодичних записів історичних подій. 2. Послідовність історичних подій за часом. Говорячи про свою роботу над романом “Світанок над морем”...
Словник української мови у 20 томах
хронологія —
-ї, ж. 1》 заст. Запис історичних подій у часовій послідовності; літописання. || Книга періодичних записів історичних подій. 2》 Послідовність історичних подій за часом. || Часова послідовність пам'ятних подій (перев. в історії якого-небудь роду, сім'ї).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хронологія —
хроноло́гія (від хроно... і ...логія) 1. Допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати подій, джерел тощо. Для цього Х. переводить на сучасне літочислення дати інших літочислень і календарів. 2. Послідовність історичних подій у часі.
Словник іншомовних слів Мельничука
хронологія —
1. послідовність подій в часі; 2. визначення часу події, явища згідно з встановленим відліком часу.
Універсальний словник-енциклопедія
хронологія —
Хроноло́гія, -гії, -гією
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хронологія —
ХРОНОЛО́ГІЯ, ї, ж. 1. заст. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання; // Книга періодичних записів історичних подій. 2. Послідовність історичних подій за часом. Говорячи про свою роботу над романом «Світанок над морем»...
Словник української мови в 11 томах