хронологія
ХРОНОЛО́ГІЯ, ї, ж.
1. заст. Запис історичних подій в їх часовій послідовності; літописання;
// Книга періодичних записів історичних подій.
2. Послідовність історичних подій за часом.
Говорячи про свою роботу над романом «Світанок над морем», Ю. Смолич відзначає: «Розкриваючи образ Котовського в перспективі його зростання, з погляду розкриття самої суті образу, автор дозволив собі також — і вважає себе в праві це зробити — дещо порушити хронологію подій, в яких розкривається образ Котовського» (Рад. літ-во, 3, 1957, 10);
// Часова послідовність пам’ятних подій (перев. в історії якого-небудь роду, сім’ї);
// Часова послідовність яких-небудь явищ, моментів, етапів і т. ін.
▲ Геологі́чна хроноло́гія — встановлення періодів виникнення різних шарів Землі.
3. Допоміжна історична дисципліна, що встановлює дати історичних подій і документів.
Існує спеціальна наукова дисципліна — історична хронологія, яка досліджує час виникнення тої чи тої події або документа (Наука.., 1, 1973, 42).
Словник української мови (СУМ-11)