Значення в інших словниках
-
хурман —
ху́рман іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
хурман —
див. візник
Словник синонімів Вусика
-
хурман —
ХУ́РМАН, а, ч., заст., розм. Візник (у 1 знач.). – Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (І. Нечуй-Левицький); Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (М.
Словник української мови у 20 томах
-
хурман —
-а, ч., заст., розм. Візник (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
хурман —
ВІЗНИ́К (людина, яка править кіньми звичайно у найманій підводі, найманому екіпажі), КУ́ЧЕР, ПОГО́НИЧ, ЛОМОВИ́К (той, хто перевозить важкі вантажі); БИНДЮ́ЖНИК (БЕНДЮ́ЖНИК) розм. (той, хто перевозить вантажі на биндюгах); ХУ́РЩИК розм., ВІЗНИ́ЦЯ заст.
Словник синонімів української мови
-
хурман —
Фу́рман і ху́рман, -на; -мани, -нів ху́рман і звич. фу́рман, -на; -ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хурман —
ХУ́РМАН, а, ч., заст., розм. Візник (у 1 знач.). — Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (Н.-Лев., І, 1956, 104); Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
хурман —
Хурман, -на м. Кучеръ. Чуб. II. 362. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана. Грин. II. 272.
Словник української мови Грінченка