хурман
ХУ́РМАН, а, ч., заст., розм.
Візник (у 1 знач.).
– Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (І. Нечуй-Левицький);
Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (М. Коцюбинський);
[Цілюрик Шміт:] Мій хурман на передку зарюмав, як стара баба (Леся Українка);
Ванда висловила думку, що непогано було б поїхати до комісара Ясеві. Хай хурман запряже коні й везе Яся у Ширмівку негайно (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)