хуткий —
хутки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
хуткий —
див. жвавий; швидкий
Словник синонімів Вусика
хуткий —
ХУТКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. – Ні, таки піду .. – І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Леся Українка); Сон прилетів хуткий і здоровий (О. Донченко); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
хуткий —
-а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. || Який дуже швидко рухається. || Здатний до швидких дій; меткий, прудкий. 2》 Те саме, що скорий 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
хуткий —
ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
хуткий —
Хутки́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хуткий —
ХУТКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий. — Ні, таки піду..— І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Л. Укр., III, 1952, 533); Сон прилетів хуткий і здоровий (Донч.
Словник української мови в 11 томах
хуткий —
Хуткий, -а, -е Скорый, быстрый. Хутка робота. Гн. І. 45. ум. хутенький.
Словник української мови Грінченка