хуткий
ХУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий.
– Ні, таки піду .. – І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Леся Українка);
Сон прилетів хуткий і здоровий (О. Донченко);
* Образно. Дрібна й середня промисловість іде вперед хутким кроком (В. Еллан-Блакитний);
Хуткою хвилею лягла пісня коням попід ноги (О. Ільченко);
// Який дуже швидко рухається.
Ми швидко потрапили в хутку течію, що одразу винесла човен кудись на кілометр від острова в озеро (О. Полторацький);
// Здатний до швидких дій; меткий, прудкий.
Хоч сам він не раз менше робить, ніж другі, але під гомін його жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей, здорового, ясного лиця і хутких .. рухів робота всім іде спірніше, легше і краще (І. Франко);
Отак несподівано показала себе Махтеїха одним із найпрацездатніших членів колективу. Взагалі була вона доброю хазяйкою, хуткою в роботі – аж горіло все в неї в руках (Є. Кротевич).
2. Те саме, що ско́рий 2.
Адреса моя та сама, що й досі була, – в хуткім часі не збираюсь нікуди їхати, а як може й їхатиму, то Вам напишу (Леся Українка);
– Ти правильно чинив, що не повірив у мій хуткий приїзд до Чадака (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)