хуткий
ХУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; швидкий, скорий.
— Ні, таки піду..— І Софія подалась хуткою ходою стемнілою стежкою до курзалу (Л. Укр., III, 1952, 533);
Сон прилетів хуткий і здоровий (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 8);
*Образно. Дрібна й середня промисловість іде вперед хутким кроком (Еллан, II, 1958, 278);
// Який дуже швидко рухається.
Ми швидко потрапили в хутку течію, що одразу винесла човен кудись на кілометр від острова в озеро (Полт., На.. меридіанах, 1933, 58);
// Здатний до швидких дій; меткий, прудкий.
Хоч сам він не раз менше робить, ніж другі, але під гомін його жартів, вигадок та пісень, на вид його палких очей, здорового, ясного лиця і хутких.. рухів робота всім іде спірніше, легше і краще (Фр., III, 1950, 126);
Отак несподівано показала себе Махтеїха одним із найпрацездатніших членів колективу. Взагалі була вона доброю хазяйкою, хуткою в роботі — аж горіло все в неї в руках (Крот., Сини.., 1948, 201).
2. Те саме, що ско́рий 2.
Адреса моя та сама, що й досі була,— в хуткім часі не збираюсь нікуди їхати, а як може й їхатиму, то Вам напишу (Л. Укр., V, 1956, 78);
— Ти правильно чинив, що не повірив у мій хуткий приїзд до Чадака (Ле, Міжгір’я, 1953, 42).
Словник української мови (СУМ-11)