цензура —
[цеинзура] -рие, д. і м. -р'і
Орфоепічний словник української мови
цензура —
цензу́ра іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
цензура —
ЦЕНЗУ́РА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора. 2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
цензура —
-и, ж. 1》 У Стародавньому Римі – посада цензора (у 1 знач.); виконання обов'язків цензора. 2》 Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін., або якої-небудь кореспонденції, здійснюваний органами державної, церковної і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
цензура —
Контроль за змістом публікацій, видовищ, кінофільмів і т.п. спеціально створеними установами.
Універсальний словник-енциклопедія
цензура —
Цензу́ра, -ри, -рі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цензура —
ЦЕНЗУ́РА, и, ж. 1. У Стародавньому Римі — посада цензора (у 1 знач.); виконання обов’язків цензора. 2. Перегляд творів, призначених для друкування, постановки в театрі і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
цензура —
Цензура, -ри ж. Цензура. Цензура дозволила печатати. К. XII. 35.
Словник української мови Грінченка