чепурний

(хто) охайний, чистий, акуратний, д. кукібний, хайний, (- жінок) дженджуристий, (одяг) ошатний, елегантний, чепурненький, чепуристий

Значення в інших словниках

1. чепурний — (який виділяється своєю нарядністю) охайний, (про костюми) ошатний, елегантний.  Словник синонімів Полюги
2. чепурний — див. охайний  Словник синонімів Вусика
3. чепурний — [чеипурний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. чепурний — ЧЕПУРНИ́Й, а́, е́. 1. Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю. Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. чепурний — чепурни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
6. чепурний — -а, -е. 1》 Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю. 2》 Який завжди стежить за чистотою житла, за своїм зовнішнім виглядом і т. ін. || Який свідчить про акуратність, охайність кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. чепурний — ОХА́ЙНИЙ (чисто, дбайливо вбраний, прибраний; який стежить за зовнішнім виглядом, чистотою житла тощо), ЧЕПУРНИ́Й, АКУРА́ТНИЙ, ЧЕПУРИ́СТИЙ, ЧИ́СТИЙ, ЧЕПУРКУВА́ТИЙ розм., ХА́РНИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ШТЕ́ПНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
8. чепурний — Че́пурни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. чепурний — ЧЕПУРНИ́Й, а́, е́. 1. Який відзначається чистотою, акуратністю, охайністю. Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах