чепурун

Чистьоха, чистюк, чистун, акуратист, (модник) дженджик, хвинтик, ферт, хвертик, жевжик, хлюст, піжон, п! ДЕНДІ, чепура, чепурко

Значення в інших словниках

1. чепурун — див. охайний  Словник синонімів Вусика
2. чепурун — ЧЕПУРУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності в усьому. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Б. Грінченка); // Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю.  Словник української мови у 20 томах
3. чепурун — чепуру́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
4. чепурун — -а, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності в усьому. || Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю. || Тварина, яка ретельно чистить себе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. чепурун — ФРАНТ (той, хто модно й ошатно одягається), ЧЕПУРУ́Н, ДЖЕ́НДЖИК розм., ФАТ розм., ХВИ́НТИК розм., ФЕРТ зневажл., ФЕ́РТИК зневажл., ХЛЮСТ зневажл. (той, хто надає одягу надзвичайного значення; пуста, легковажна людина); ДЕ́НДІ заст.  Словник синонімів української мови
6. чепурун — ЧЕПУРУ́Н, а́, ч., розм. Людина, яка звикла до чистоти й акуратності у всьому. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Гр.); // Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю.  Словник української мови в 11 томах
7. чепурун — Чепурун, -на м. Опрятный человѣкъ; франть. Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась. О. 1862. VIII. 15.  Словник української мови Грінченка