чепурун
ЧЕПУРУ́Н, а́, ч., розм.
Людина, яка звикла до чистоти й акуратності в усьому.
Дід Омелько такий вже чепурун був, що й соломинка даремно не валялась (Сл. Б. Грінченка);
// Людина, яка педантично стежить за своєю зовнішністю.
Колись шив він на перших краківських чепурунів і надумав тепер пригадати минуле (З. Тулуб);
Боцман Смола позирає на чепурунів сердитим оком (Д. Ткач);
// Тварина, яка ретельно чистить себе.
Двоє каченят випливали на плесо .. Молодюсінькі. Зовсім спокійно пливуть, чистять пера, одне навіть лапкою голівку почистило – чепуруни (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)