Словник синонімів Караванського

чернець

Монах, брат, чорноризець, законник, жм. каптурник, (вищої ранґи) схимник, (у скиті) скитник, (католицький) капуцин, (буддистський) дервіш, (тібетський) лама, (ісламський) факір, ченчик, черчик

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. чернець — Як треба відмінювати слово чернець? А отак: родовий – ченця, орудний – ченцем (і далі). У множині також ченці, а не чернеці, як дехто каже й пише.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. чернець — [чеирнец'] чеин'ц'а, ор. чеинцем, м. (на) чеинцев'і/чеин'ц'у, мн. чеин'ц'і, чеин'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
  3. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, ч., мн. ченці́, і́в діал. черці́. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. Бере письмо святе в руки, Голосно читає...  Словник української мови у 20 томах
  4. чернець — черне́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  5. чернець — Чернець святці розгортає, а на молодицтво поглядає. І чернці не є святими. Чернецька злоба до гроба. Про злопам'ятних чернців.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. чернець — ченця, діал. черця; мн. ченці, діал. черці. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах. || перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст.  Словник синонімів української мови
  8. чернець — Черне́ць, ченця́, ченце́ві, че́нче! ченці́, -ці́в і рідше черця́, черце́ві; черці́, -ці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чернець — ЧЕРНЕ́ЦЬ, ченця́, діал. черця́, мн. ченці́, діал. черці́. Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах.  Словник української мови в 11 томах
  10. чернець — Чернець род. п. черця, ченця, мн. ченці. 1) Монахъ. Ном. № 13445. Чорт не плаче, коли чернець скаче. Ном. Ченці, попи і крутопопи. Котл. Ен. III. 42. 2) Одинокая кегля, стоящая на чертѣ «города» при игрѣ въ скраклі. КС. 1887. VII. 477. 3) раст.  Словник української мови Грінченка