чернець
черне́ць
ченця, діал. черця; мн. ченці, діал. черці.
Член релігійної громади, який прийняв постриг і дав обітницю вести аскетичне життя відповідно до монастирського статуту; монах.
|| перен., розм. Про людину (перев. чоловіка), яка живе самітно, аскетичним життям.
Великий тлумачний словник сучасної української мови