шво

сов. шов; місце з'єднання; (у шитві) рубець, рубчик, руб; (від операції) шрам, знак

Значення в інших словниках

1. шво — ШВО, а, с., розм. Те саме, що шов. Бачив Щур голубий вогник, бачив, як заливається шво на залізі (С. Скляренко); Рязанець теж в селянському одязі .. На щоці у нього свіже шво – слід рани (Яків Баш).  Словник української мови у 20 томах
2. шво — шво іменник середнього роду шов розм.  Орфографічний словник української мови
3. шво — -а, с. 1》 розм. Те саме, що шов. 2》 діал.Шиття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. шво — ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З.  Словник синонімів української мови
5. шво — Шво, шва, шву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. шво — ШВО, а, с., розм. Те саме, що шов. Бачив Щур голубий вогник, бачив, як заливається шво на залізі (Скл., Помилка, 1933, 169); Рязанець теж в селянському одязі.. На щоці у нього свіже шво — слід рани (Баш, П’єси, 1958, 16).  Словник української мови в 11 томах
7. шво — Шво, шва с. 1) Шовъ. На шві подерлося. Н. Вол. у. 2) Шитье. В одежі шво погане. Старо-Конст. у.  Словник української мови Грінченка