шворка —
[шворка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок
Орфоепічний словник української мови
шворка —
ШВО́РКА, и, ж. 1. Тонкий мотузок; мотузочок. Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев'язав собі череп тонкою шворкою (Ю. Смолич); Окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (М.
Словник української мови у 20 томах
шворка —
шво́рка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
шворка —
-и, ж. 1》 Тонкий мотузок; мотузочок. || Мотузок узагалі. 2》 Зменш. до швора.
Великий тлумачний словник сучасної мови
шворка —
МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев.
Словник синонімів української мови
шворка —
ШВО́РКА, и, ж. 1. Тонкий мотузок; мотузочок. Найбільший шрам оперізував цілу голову через чоло впоперек. Ніби старий сторож перев’язав собі череп тонкою шворкою (Смолич, Прекр. катастр.
Словник української мови в 11 томах
шворка —
Шво́рка, -ки ж. Веревка, бичевка. ум. шво́рочка. На шворочку нав'язують тоненьку дощечку; беруться за гулящий кінець шворки і махають рукою округи. Чуб. III. 99.
Словник української мови Грінченка