Суттєвий, посутній, сутній; дуже важливий <�значний, вагомий>.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
істотний —
[істотнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
істотний —
істо́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
істотний —
-а, -е. 1》 Який становить сутність або стосується сутності чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий. 2》 заст. Дійсний, реальний, справжній.
Великий тлумачний словник сучасної мови
істотний —
СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
істотний —
Істо́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
істотний —
ІСТО́ТНИЙ, а, е. 1. Який становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий. Проблема подолання істотних відмінностей між містом і селом постала перед нами як одне з невідкладних завдань (Комуніст України, 12, 1959, 32)...
Словник української мови в 11 томах
істотний —
Істотний, -а, -е Дѣйствительный, настоящій, точь-въ-точь. На обличча істотний Степан, але не він. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка