істотний

істо́тний

-а, -е.

1》 Який становить сутність або стосується сутності чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий.

2》 заст. Дійсний, реальний, справжній.

Значення в інших словниках

1. істотний — Суттєвий, посутній, сутній; дуже важливий <�значний, вагомий>.  Словник синонімів Караванського
2. істотний — [істотнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. істотний — істо́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. істотний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
5. істотний — Істо́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. істотний — ІСТО́ТНИЙ, а, е. 1. Який становить суть або стосується суті чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий. Проблема подолання істотних відмінностей між містом і селом постала перед нами як одне з невідкладних завдань (Комуніст України, 12, 1959, 32)...  Словник української мови в 11 томах
7. істотний — Істотний, -а, -е Дѣйствительный, настоящій, точь-въ-точь. На обличча істотний Степан, але не він. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка