лицемірити

(бути нещирим; лукавити, хитрувати) кривити душею; крутити хвостом; крутія крутити; (удавано, нещиро шкодувати з якогось приводу) лити крокодилячі (крокодилові) сльози; (приховувати під маскою доброзичливості свої погані наміри) надягати овечу шкуру.

Стало соромно за потаємний намір урвати в долі хоч клаптик щастя для себе… Коли було, щоб Кривоніс кривив душею, щоб спричинявся до лиха тим, кому хотів тільки щастя? (Панч, 4, 1982, с. 117); Він [Оксен] хитрий. Любить хвостом крутити (Тютюнник, Вир, 1964, с. 161); Треба добре крутить крутія перед цією бабою (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 301); Буржуазні органи масової дезінформації, наклепів і інсинуацій виступають на захист грибка-маслюка, ллючи рясні крокодилячі сльози (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 59); Вмів [буржуазний дипломат] точити кігті гострі й хижі. Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, – Він, мовляв, за мир і благодать (Малишко, Заповітне джерело, 1959, с. 157).

Значення в інших словниках

1. лицемірити — (виявляти нещирість) фальшивити, лукавити// кривити душею, крутити хвостом, крутія крутити.  Словник синонімів Полюги
2. лицемірити — лицемі́рити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. лицемірити — Кривити душею, лукавити, фарисействувати, о. крутити хвостом.  Словник синонімів Караванського
4. лицемірити — див. обманювати; хитрувати  Словник синонімів Вусика
5. лицемірити — -рю, -риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. лицемірити — ЛИЦЕМІ́РИТИ, рю, риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство. А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
7. лицемірити — ЛИЦЕМІ́РИТИ (діяти лицемірно, виявляти нещирість), КРИВИ́ТИ ДУШЕ́Ю (СЕ́РЦЕМ), ФАЛЬШУВА́ТИ, ФАЛЬШИ́ВИТИ, КРИВОДУ́ШИТИ рідше, ФАРИСЕ́ЙСТВУВАТИ рідше, ДВОЇ́ТИ діал.; ЛУКА́ВИТИ (хитрувати, приховуючи правду); ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі); ХАНЖИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
8. лицемірити — ЛИЦЕМІ́РИТИ, рю, риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство. На ділі саме буржуазія завжди лицемірила, називаючи "демократією" формальну рівність, а на ділі насилуючи бідноту, трудящих (Ленін, 30, 1951, 37); Дівчина лицемірила в розмовах з Жанною.  Словник української мови в 11 томах