безлюдний —
[беиз(')л'уднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
безлюдний —
-а, -е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. Безлюдна місцина. || З якого зникли люди, в якому (на якому) зараз немає нікого, якого рідко відвідують.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безлюдний —
БЕЗЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі, Ти сіяла, пишалася (Т. Шевченко); Юнак опинився в справжній гірській країні – дикій, безлюдній, укритій тайгою (О.
Словник української мови у 20 томах
безлюдний —
Робінзо́н на безлю́дному о́строві, книжн. Самотній, відірваний від інших людей, ізольований від світу. Почуватися серед людей Робінзоном на безлюдному острові — так, це дуже прикро, болісно (М. Слабошпицький).
Фразеологічний словник української мови
безлюдний —
БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
безлюдний —
Безлю́дний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безлюдний —
БЕЗЛЮ́ДНИЙ, а, е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. В степу, безлюдному степу, В далекій неволі. Ти сіяла, пишалася (Шевч., II, 1953, 284); Юнак опинився в справжній гірській країні — дикій, безлюдній, укритій тайгою (Донч.
Словник української мови в 11 томах
безлюдний —
Безлюдний, -а, -е Безлюдный. К Досв. 103. В степу безлюднім. Шевч.
Словник української мови Грінченка