безлюдний
БЕЗЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий.
В степу, безлюдному степу, В далекій неволі, Ти сіяла, пишалася (Т. Шевченко);
Юнак опинився в справжній гірській країні – дикій, безлюдній, укритій тайгою (О. Донченко);
// З якого зникли люди, в якому (на якому) немає нікого; який рідко відвідують.
Нема вже села. Дорога й дорога, безлюдная доріженька попередо мною... (Марко Вовчок);
Вони вийшли з кав'ярні, посідали на трамвай і поїхали до Стрийського парку, який іще був зовсім безлюдний (І. Франко);
Десь недалеко ще гуркотів бій, і село .. здавалося йому змертвілим, безлюдним (С. Журахович);
Іду по вулицях, а вони безлюдні (А. Дімаров);
Ми вдивлялися в мовчазну прозорість над безлюдним вересневим полем (із журн.).
2. Для виконання якого не потрібні люди; який здійснюється за відсутності людей.
Безлюдні технологічні лінії широко використовуються в умовах так званого шкідливого виробництва (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)