вередування —
вередува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
вередування —
-я, с. Дія за знач. вередувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вередування —
ВЕРЕДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вередува́ти. – Вередую, кажу тобі. Хіба не знаєш вередування? Се ваша жіноча натура на мене напала (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, – знехотя обізвався батько (І.
Словник української мови у 20 томах
вередування —
див. примха
Словник синонімів Вусика
вередування —
ВЕРЕДУВА́ННЯ (поведінка, вчинок вередливої людини), КАПРИЗУВА́ННЯ, КОВЕРЗУВА́ННЯ, ВЕ́РЕДИ, ХИМЕРУВА́ННЯ розм., КОМИЗА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм. Взагалі жінки — народ не до зрозуміння: не дарують вони тобі..
Словник синонімів української мови
вередування —
ВЕРЕДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вередува́ти. — Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, — знехотя обізвався батько (Н.-Лев., IV, 1956, 184); Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів.
Словник української мови в 11 томах
вередування —
Вередува́ння, -ня с. Капризы, прихоти, привередничанье. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 174.
Словник української мови Грінченка