вимога —
[виемога] -гие, д. і м. -оз'і
Орфоепічний словник української мови
вимога —
-и, ж. 1》 Дія за знач. вимагати 1). 2》 Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. 3》 перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати. 4》 перев. мн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимога —
ВИМО́ГА, и, ж. 1. Наполегливі побажання, прохання, виражені в категоричній формі. Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (І. Микитенко); Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами..
Словник української мови у 20 томах
вимога —
(англ. сlaim) це документ, що дозволяє складу видати цеху-виготовлювачу певну кількість матеріалу одного чи кількох найменувань. Вимога виписується в цеху, а дозвіл складу на видачу матеріалу дає відділ матеріально-технічного постачання.
Економічний словник
вимога —
ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися..
Словник синонімів української мови
вимога —
ВИМО́ГА, и, ж. 1. Дія за знач. вимага́ти 1. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах