вимога
ВИМО́ГА, и, ж.
1. Дія за знач. вимага́ти 1.
Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов., II, 1954, 90);
На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гончар, І, 1954, 221).
2. Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень.
Як російська, так і європейська критика.. ставить йому [нашому письменству] свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238);
Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (Мик., II, 1957, 67);
Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.., вимогами волі і землі (Вільде, Сестри.., 1958, 252).
3. перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати.
[Меценат:] Але в моїй господі звичай римський, і він свої вимоги має (Л, Укр., III, 1952, 459);
Він шанує матір і виконує вимоги батьківських звичаїв (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);
Індустріалізація будівництва ставить високі вимоги до будівельних матеріалів. Вони мають бути міцні, легкі, економічні й довговічні (Ком. Укр., 2, 1963, 16).
4. перев. мн. Потреби, запити, які хто-, що-небудь має або ставить до когось, чогось.
Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 132);
Овочеві рослини за вимогами до температури можна поділити на дві групи: тепловимогливі і холодостійкі (Овоч., 1956, 35).
5. Офіційний документ з проханням видати що-небудь або направити кого-небудь в чиєсь розпорядження.
Вимога на одержання матеріалів, інструменту і запасних частин виписується водієм (Автомоб., 1957, 816).
Словник української мови (СУМ-11)