вимогливий
ВИМО́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Який ставить перед ким-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін.
Я намагаюся бути вимогливим і справедливим, але не суворим, бо суворість робить педагога чужим для гарячої душі дитини (Гур., Новели, 1951, 191);
Тільки вимогливий до себе начальник зможе завоювати авторитет і повагу своїх підлеглих (Багмут, Щасл. день.., 1951, 71);
Державна приймальна комісія була вимоглива і сувора (Кучер, Дорога.., 1958, 59);
// Який виражає вимогу (в 2 знач.).
Десь згори зненацька пролунав вимогливий голос: — Хто старший? (Гончар, Таврія.., 1957, 723).
2. Який має великі потреби, запити, не задовольняється будь-чим.
Надивившись на всіляких європейських див, ми загострили свій смак і стали вимогливі в своїх художніх прагненнях (Моє життя в мист., 1955, 51);
Вимогливий читач;
// Який потребує чого-небудь у значній мірі.
Смородина й малина вимогливі до вологи (Хлібороб Укр., 11, 1963, 24).
Словник української мови (СУМ-11)