вимогливо

ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий.

Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (Трубл., II, 1955, 236).

Значення в інших словниках

1. вимогливо — вимо́гливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вимогливо — Присл. до вимогливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимогливо — ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий. Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (М. Трублаїні); Мабуть, “високий гість” у своїй заклопотаності прийняв оріонця за сторожа, бо, не вітаючись, звернувся до старого досить вимогливо (О.  Словник української мови у 20 томах