1. Словник української мови в 11 томах

вимогливо

ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий.

Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (Трубл., II, 1955, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимогливо — вимо́гливо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вимогливо — Присл. до вимогливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимогливо — ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий. Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (М. Трублаїні); Мабуть, “високий гість” у своїй заклопотаності прийняв оріонця за сторожа, бо, не вітаючись, звернувся до старого досить вимогливо (О. Словник української мови у 20 томах