1. Словник української мови в 11 томах

вимогливість

ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вимо́гливий.

Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (Собко, Справа.., 1959, 62);

В його голосі прозвучала тверда вимогливість (Гур., Життя.., 1954, 234).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимогливість — вимо́гливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вимогливість — -вості, ж. Властивість за знач. вимогливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимогливість — ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вимо́гливий. Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (В. Собко); В його голосі прозвучала тверда вимогливість (О. Словник української мови у 20 томах