1. Словник української мови у 20 томах

вимогливість

ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж.

Властивість за знач. вимо́гливий.

Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (В. Собко);

В його голосі прозвучала тверда вимогливість (О. Гуреїв);

Де немає відчуття слова, вимогливості до своєї мови, де забувають про багатющу синоніміку в нашій мові, там і з'являються стандартні вирази (з наук. літ.);

Розумна педагогічна вимогливість не має нічого спільного з приниженням гідності учнів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимогливість — вимо́гливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вимогливість — -вості, ж. Властивість за знач. вимогливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимогливість — ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вимо́гливий. Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (Собко, Справа.., 1959, 62); В його голосі прозвучала тверда вимогливість (Гур., Життя.., 1954, 234). Словник української мови в 11 томах