вимогливо

ВИМО́ГЛИВО.

Присл. до вимо́гливий.

Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (М. Трублаїні);

Мабуть, “високий гість” у своїй заклопотаності прийняв оріонця за сторожа, бо, не вітаючись, звернувся до старого досить вимогливо (О. Гончар);

Бачите, як самокритично й вимогливо оцінюють свої вчинки справжні люди... (Є. Доломан);

У західноєвропейських країнах, які вимогливо ставляться до широкого використання трансгенних організмів, створено спеціальне законодавство та відповідні комісії з цього питання (з газ.).

Значення в інших словниках

1. вимогливо — вимо́гливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вимогливо — Присл. до вимогливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимогливо — ВИМО́ГЛИВО. Присл. до вимо́гливий. Анч дивився на нього вимогливо і рішуче (Трубл., II, 1955, 236).  Словник української мови в 11 томах