вимогливий
ВИМО́ГЛИВИЙ, а, е.
1. Який висуває до кого-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін.
Державна приймальна комісія була вимоглива і сувора (В. Кучер);
Тільки вимогливий до себе начальник зможе завоювати авторитет і повагу своїх підлеглих (І. Багмут);
Я намагаюся бути вимогливим і справедливим, але не суворим, бо суворість робить педагога чужим для гарячої душі дитини (О. Гуреїв);
// Який виражає вимогу (у 2 знач.).
Десь згори зненацька пролунав вимогливий голос: – Хто старший? (О. Гончар).
2. Який має великі потреби, запити, не задовольняється будь-чим.
Ми стали жорсткіші й вимогливіші і до самих себе, і до тих, хто приймає відповідальні рішення (Ю. Щербак);
Надивившись всіляких європейських див, ми загострили свій смак і стали вимогливі у своїх художніх прагненнях (з мемуарної літ.);
Вимогливий читач;
// до чого. Який особливо потребує чого-небудь для свого розвитку.
Смородина й малина вимогливі до вологи (із журн.);
До ґрунтів могар менш вимогливий, ніж суданська трава (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)