вимогливий —
вимо́гливий прикметник
Орфографічний словник української мови
вимогливий —
(до підлеглих) суворий, сов. строгий; (вередливо) вибагливий, прискіпливий; (тон) наказовий; (у дрібницях) педантичний, скрупульозний.
Словник синонімів Караванського
вимогливий —
-а, -е. 1》 Який ставить перед ким-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін. || Який виражає вимогу (у 2 знач.). 2》 Який має великі потреби, запити, не задовольняється будь-чим. Вимогливий читач. || Який потребує чого-небудь у значній мірі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимогливий —
ВИМО́ГЛИВИЙ, а, е. 1. Який висуває до кого-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін. Державна приймальна комісія була вимоглива і сувора (В.
Словник української мови у 20 томах
вимогливий —
ВИБА́ГЛИВИЙ до чого (про рослини — який має великі потреби в чому-небудь), ВИМО́ГЛИВИЙ, ПРИМХЛИ́ВИЙ. До ґрунту горох вибагливий (з посібника); У період проростання насіння гречка вимоглива до тепла (з журналу).
Словник синонімів української мови
вимогливий —
ВИМО́ГЛИВИЙ, а, е. 1. Який ставить перед ким-небудь великі вимоги, домагається ретельного виконання, здійснення чогось і т. ін. Я намагаюся бути вимогливим і справедливим, але не суворим, бо суворість робить педагога чужим для гарячої душі дитини (Гур.
Словник української мови в 11 томах