вимогливість
ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. вимо́гливий.
Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (В. Собко);
В його голосі прозвучала тверда вимогливість (О. Гуреїв);
Де немає відчуття слова, вимогливості до своєї мови, де забувають про багатющу синоніміку в нашій мові, там і з'являються стандартні вирази (з наук. літ.);
Розумна педагогічна вимогливість не має нічого спільного з приниженням гідності учнів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)