вимогливість

ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вимо́гливий.

Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (Собко, Справа.., 1959, 62);

В його голосі прозвучала тверда вимогливість (Гур., Життя.., 1954, 234).

Значення в інших словниках

1. вимогливість — вимо́гливість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вимогливість — -вості, ж. Властивість за знач. вимогливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимогливість — ВИМО́ГЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. вимо́гливий. Усі знали вимогливість Басової, заочі лаяли її страшенно і боялися (В. Собко); В його голосі прозвучала тверда вимогливість (О.  Словник української мови у 20 томах