вимога

ВИМО́ГА, и, ж.

1. Дія за знач. вимага́ти 1.

Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов., II, 1954, 90);

На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (Гончар, І, 1954, 221).

2. Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень.

Як російська, так і європейська критика.. ставить йому [нашому письменству] свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238);

Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (Мик., II, 1957, 67);

Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.., вимогами волі і землі (Вільде, Сестри.., 1958, 252).

3. перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати.

[Меценат:] Але в моїй господі звичай римський, і він свої вимоги має (Л, Укр., III, 1952, 459);

Він шанує матір і виконує вимоги батьківських звичаїв (Ле, Міжгір’я, 1953, 94);

Індустріалізація будівництва ставить високі вимоги до будівельних матеріалів. Вони мають бути міцні, легкі, економічні й довговічні (Ком. Укр., 2, 1963, 16).

4. перев. мн. Потреби, запити, які хто-, що-небудь має або ставить до когось, чогось.

Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 132);

Овочеві рослини за вимогами до температури можна поділити на дві групи: тепловимогливі і холодостійкі (Овоч., 1956, 35).

5. Офіційний документ з проханням видати що-небудь або направити кого-небудь в чиєсь розпорядження.

Вимога на одержання матеріалів, інструменту і запасних частин виписується водієм (Автомоб., 1957, 816).