вимога

(англ. сlaim)

це документ, що дозволяє складу видати цеху-виготовлювачу певну кількість матеріалу одного чи кількох найменувань.

Вимога виписується в цеху, а дозвіл складу на видачу матеріалу дає відділ матеріально-технічного постачання.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимога — (строге побажання виконати щось) домагання, (категорично) ультиматум. Словник синонімів Полюги
  2. вимога — вимо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вимога — Домагання, вимагання, наполягання; (безапеляційна) наказ; мн. ВИМОГИ, (існування) запити, потреби; (до кого) претенсії; пор. ПРОХАННЯ. Словник синонімів Караванського
  4. вимога — [виемога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  5. вимога — -и, ж. 1》 Дія за знач. вимагати 1). 2》 Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. 3》 перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати. 4》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Наполегливі побажання, прохання, виражені в категоричній формі. Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (І. Микитенко); Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.. Словник української мови у 20 томах
  7. вимога — ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. Словник синонімів української мови
  8. вимога — Вимо́га, -ги, -зі; вимо́ги, вимо́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Дія за знач. вимага́ти 1. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах