вимога

ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. поставила перед Тимком вимогу, щоб він спровадив із двору свого дружка (Григорій Тютюнник); На вперте домагання Потурайчина згодився.. записати свою жінку до читальні (Лесь Мартович); Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (О. Донченко); — Ми категорично вимагаємо звільнити з-під арешту Кузнецова.. — Он як! Це що, майже ультиматум? (А. Головко).

ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. (загальноприйняте, перев. суворо дотримуване); ПРИ́НЦИП, ДЕВІ́З (основне, особливо важливе для однієї людини або групи, організації). Таке моє давнє правило: не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреїв); Частенько буває так, що своїх власних гадок і засад хлопець-підліток не встиг іще виробити (А. Кримський); Допоможеш чимось кращим виявити себе навіть такому, що ніяких етичних норм не визнавав (О. Гончар); Ніби й пора вставати, бо лекції за шкільними приписами починаються о восьмій (Д. Бедзик); Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (С. Журахович); На весь гуртожиток, можливо, Було матраців тих із п'ять, На них блаженно та щасливо Начальство мало право спать, Бородані із старших курсів. Це заведенція така (С. Воскрекасенко); Коли трохи оклигав (Сивоок) з дороги, зазнайомився з усіма монастирськими регулами, то йому стало так страшно, немов ось завтра-позавтра мав умерти (П. Загребельний); Глянула я на старців, та аж тоді згадала, що я ніякої милостини не подала старцям, як слід по закону (І. Нечуй-Левицький); Віра злякано говорила про Поліщука, бо той не визнавав батька її, Вірину тітку та ігнорував багато заповідей, обов'язкових у селі-меморіалі (В. Коротич); Це був командувач, створений революцією, і він стояв на височині вимог військового мистецтва (Ю. Яновський); (Мартіан:) Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри, я їх учив, як наш канон велить (Леся Українка); (Василь:) Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих і бідних, на можних та безможних (Панас Мирний); Навіть Горобець заявив про свою незгоду з принципами старого активу (І. Микитенко); Шевченко, куди б його не закинула доля.., — завжди він був вірний своєму девізу: не каятися, не гнути шиї перед царями (П. Тичина).

ПОБАЖА́ННЯ (висловлювання, що містить надію на здійснення, одержання і т. ін. чогось), БАЖА́ННЯ, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; ВИМО́ГА (категоричне). Наталя висловила енергійне побажання, щоб мандрівник узяв йоду, бинти, аспірин і хінін (О. Донченко); Раз виявив бажання ближче познайомитися із технікою Павло (Григорій Тютюнник); — Затям собі мій дезидерат: при читанню всякої книжки від планіметричного способу бачення доходити до стереометричного (І. Франко); Задум (фільму) було відхилено керівництвом, яке поставило вимогу, щоб я спішно написав "що-небудь таке" про сучасне наше життя на Україні (О. Довженко).

ПОТРЕ́БИ (те, без чого не можна обійтись; умови, необхідні для когось, чогось), ЗА́ПИТИ, ВИМО́ГИ, НУ́ЖДИ заст., розм. Архітектура — це поєднання людських потреб, інтересів і мрій (П. Загребельний); — Від Ейнштейна до Блока... Діапазон ваших запитів дуже широкий (Н. Рибак); Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (З. Тулуб); Поклін тобі, народних нужд співаче, Від міліонів, для котрих ти жив (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимога — (строге побажання виконати щось) домагання, (категорично) ультиматум. Словник синонімів Полюги
  2. вимога — вимо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вимога — Домагання, вимагання, наполягання; (безапеляційна) наказ; мн. ВИМОГИ, (існування) запити, потреби; (до кого) претенсії; пор. ПРОХАННЯ. Словник синонімів Караванського
  4. вимога — [виемога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  5. вимога — -и, ж. 1》 Дія за знач. вимагати 1). 2》 Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. 3》 перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати. 4》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Наполегливі побажання, прохання, виражені в категоричній формі. Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (І. Микитенко); Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.. Словник української мови у 20 томах
  7. вимога — (англ. сlaim) це документ, що дозволяє складу видати цеху-виготовлювачу певну кількість матеріалу одного чи кількох найменувань. Вимога виписується в цеху, а дозвіл складу на видачу матеріалу дає відділ матеріально-технічного постачання. Економічний словник
  8. вимога — Вимо́га, -ги, -зі; вимо́ги, вимо́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Дія за знач. вимага́ти 1. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах