вимога
вимо́га
-и, ж.
1》 Дія за знач. вимагати 1).
2》 Побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень.
3》 перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати.
4》 перев. мн. Потреби, запити, які хто-, що-небудь має або ставить до когось, чогось.
5》 Офіційний документ із проханням видати що-небудь або направити кого-небудь у чиєсь розпорядження.
Платіжна вимога — доручення кредитора своєму банкові стягнути вказану в дорученні суму з боржника та зарахувати її на рахунок кредитора.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимога — (строге побажання виконати щось) домагання, (категорично) ультиматум. Словник синонімів Полюги
- вимога — вимо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вимога — Домагання, вимагання, наполягання; (безапеляційна) наказ; мн. ВИМОГИ, (існування) запити, потреби; (до кого) претенсії; пор. ПРОХАННЯ. Словник синонімів Караванського
- вимога — [виемога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
- вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Наполегливі побажання, прохання, виражені в категоричній формі. Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (І. Микитенко); Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.. Словник української мови у 20 томах
- вимога — (англ. сlaim) це документ, що дозволяє складу видати цеху-виготовлювачу певну кількість матеріалу одного чи кількох найменувань. Вимога виписується в цеху, а дозвіл складу на видачу матеріалу дає відділ матеріально-технічного постачання. Економічний словник
- вимога — ВИМО́ГА (бажання, прохання, висловлене так, що не допускає заперечень), ДОМАГА́ННЯ, ПОБАЖА́ННЯ рідше, ДЕЗИДЕРА́Т заст.; УЛЬТИМА́ТУМ розм. (категорична, що часто супроводжується погрозою). Орися.. Словник синонімів української мови
- вимога — Вимо́га, -ги, -зі; вимо́ги, вимо́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вимога — ВИМО́ГА, и, ж. 1. Дія за знач. вимага́ти 1. Організувалося два хори — чоловічий і окремо жіночий, що співали біля різних бортів пароплава, доки за вимогою слухачів вони не об’єдналися в єдиний ансамбль (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах