вимога

ВИМО́ГА, и, ж.

1. Наполегливі побажання, прохання, виражені в категоричній формі.

Громадянин у синій полатаній сорочці навипуск стверджує свої прохання, навіть вимогу (І. Микитенко);

Листівка закінчувалася закликом до боротьби з польськими окупантами.., вимогами волі і землі (Ірина Вільде).

2. перев. мн. Норми, правила, яким хто-, що-небудь повинні підлягати.

[Меценат:] В моїй господі звичай римський, і він свої вимоги має (Леся Українка);

Він шанує матір і виконує вимоги батьківських звичаїв (Іван Ле);

Провідні вимоги мовного етикету – ввічливість, уважність і чемність співрозмовників (з наук.-попул. літ.);

Індустріалізація будівництва ставить високі вимоги до будівельних матеріалів. Вони мають бути міцні, легкі, економічні й довговічні (із журн.).

3. перев. мн. Потреби, запити, які хто-, що-небудь має або висуває до когось, чогось.

Старшина прагнула шляхетських прав, панування в державі, і суто церковна освіта не відповідала її вимогам (З. Тулуб);

Овочеві рослини за вимогами до температури можна поділити на дві групи: теплолюбні та холодостійкі (з наук. літ.).

4. Офіційний документ із проханням видати що-небудь, направити кого-небудь у чиєсь розпорядження і т. ін.

Вимогу на одержання матеріалів, інструменту і запасних частин виписує водій (з навч. літ.);

Боргова вимога.

Висува́ти / ви́сунути вимо́гу див. висува́ти;

(1) На вимо́гу – відповідно до чийого-небудь прохання, наказу і т. ін.

Я пройшов наперед, до водія, і прошу його спинити машину на зупинці, де автобус спиняється тільки на вимогу (Б. Антоненко-Давидович);

На вимогу комбата артилерійський підтримуючий полк вислав дві самохідні гармати (О. Гончар);

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа (з мови документів).

△ (2) Платі́жна вимо́га – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштiв із рахунку платника на рахунок отримувача.

У разі провадження виконавчих дій щодо списання з рахунку клієнта-боржника коштів у певній іноземній валюті оформляється платіжна вимога на списання певної іноземної валюти (з мови документів);

(3) Позо́вна вимо́га, юр. – цивільний процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація права громадян на звернення до суду для захисту їх інтересів у спірних правовідносинах.

Позовна вимога має складові частини: предмет, підставу і зміст (з навч. літ.).