вимовність

КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВО розм., СОЛОДКОМО́ВНІСТЬ розм., ВІТІ́ЙСТВО (ВИТІ́ЙСТВО) заст., ВИМО́ВНІСТЬ діал., ЕЛОКВЕ́НЦІЯ книжн. заст.; ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКА заст. (надмірна вишуканість у мовленні). Скільки не розсипав я перлів своєї красномовності, діда я, видимо, переконати не міг (Г. Хоткевич); Все красномовство своє розстелив перед боярином Вініус. Допомогло мало (Н. Рибак); (Сагайдак:) Кузьма Пилипович, так би мовити, став жертвою власного солодкомовства (Л. Дмитерко); Гей, підходьте до мого ви До високого вікна! Не скажу я вам промови, Бо вітійство — річ нудна (М. Рильський); Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич); Пишномовність Аркадія — засіб маскування убозтва думки і корисливих розрахунків (з журналу); (Трохим:) Я правду кажу. Кого він тільки не обплутав своєю улесливістю та хитромовкою?.. (М. Кропивницький).