гарцювати —
-юю, -юєш, недок. 1》 неперех. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). || Їхати верхи, дотримуючись певних прийомів спортивної їзди. 2》 перен., неперех. Пустувати, бігати, скакати. || неперех. і перех. Танцювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гарцювати —
ГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває (з казки); Під ними [вершниками] гарцюють коні, стають дибки...
Словник української мови у 20 томах
гарцювати —
див. пустувати; танцювати
Словник синонімів Вусика
гарцювати —
ГАРЦЮВА́ТИ (про коней — грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці), БАСУВА́ТИ, ГРА́ТИ, ВИГРАВА́ТИ, ВИБАСО́ВУВАТИ, ГЕРЦЮВА́ТИ діал.; ГОПЦЮВА́ТИ розм. (підскакувати). Гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (П.
Словник синонімів української мови
гарцювати —
ГАРЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. неперех. Грайливо бігти або тупцювати, підскакувати на місці (про коней). Батько веде того коня за недоуздок, а він та гарцює, копитами землю вибиває (Укр.. казки, легенди..
Словник української мови в 11 томах
гарцювати —
Гарцювати, -цюю, -єш гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 2) Бѣгать, скакать, шалить.
Словник української мови Грінченка