(з незвичністю) навдивовижу, незвично, чудно// на диво.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
дивно —
ди́вно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
дивно —
пр., в дивовижу, навдивовижу, ід. ти скажи; чудно < всі мож. пох. від ДИВНИЙ; ПР. СЛ. дивина, диво, дивовижа.
Словник синонімів Караванського
дивно —
Присл. до дивний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дивно —
ДИ́ВНО, ЧУ́ДНО, ДИВОВИ́ЖНО, НАВДИВОВИ́ЖУ, ЧУДЕРНА́ЦЬКО (ЧУДЕРНА́ЦЬКИ), НЕЗВИ́ЧНО, НА ДИ́ВО, НА ПРОДИ́ВО розм., ДИВО́ЧНО розм. Мов намальований сіяв (гість), І став велично на порозі, І, уклонившися, вітав Марію тихо. Їй, небозі, Аж дивно, чудно (Т.
Словник синонімів української мови
дивно —
ДИ́ВНО. Присл. до ди́вний. Якось він дивно прозивався, але ми називали його «Йойна з трьома бородами» (Фр., IV, 1950, 10); Не беріть мені за зле, коли я у Львові поводилась дивно і проявляла видиму байдужність до того, що повинно інтересувати мене (Л.
Словник української мови в 11 томах