(здатний з дотепом висловлюватися) гострий, розм. гостроязикий// гострий на язик.
Словник синонімів Полюги
Значення в інших словниках
дотепний —
доте́пний прикметник
Орфографічний словник української мови
дотепний —
(який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі). Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967...
Словник фразеологічних синонімів
дотепний —
(хто) гострий на язик, жартівливий; (до чого) здібний, здатний, вдатний; (вираз) влучний, ориґінальний.
Словник синонімів Караванського
дотепний —
[дотепнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
дотепний —
-а, -е. 1》 Який відзначається дотепністю. || Пройнятий дотепністю. 2》 Оригінальний щодо свого розв'язання, зроблений майстерно, з витонченістю. 3》 до чого, на що, рідко. Здібний, здатний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дотепний —
ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину).
Словник синонімів української мови
дотепний —
Доте́пний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дотепний —
ДОТЕ́ПНИЙ, а, е. 1. Який відзначається дотепністю. Богдан був дотепний, жартівливий, говорив багато, тільки Насті боляче було слухати його мову (Л. Укр., III, 1952, 586); Лука Митрофанович був веселою, жвавою і дотепною людиною (Коз.
Словник української мови в 11 томах
дотепний —
Дотепний, -а, -е Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331.
Словник української мови Грінченка