дотепний

Значення в інших словниках

1. дотепний — доте́пний прикметник Орфографічний словник української мови
2. дотепний — (який відзначається гумором, оригінальністю висловлювання) гострий на язик (має гострий язик); гострий на слово (на речі). Вона була цікава, розумна й гостра на язик (Нечуй-Левицький, 8, 1967... Словник фразеологічних синонімів
3. дотепний — (хто) гострий на язик, жартівливий; (до чого) здібний, здатний, вдатний; (вираз) влучний, ориґінальний. Словник синонімів Караванського
4. дотепний — [дотепнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. дотепний — -а, -е. 1》 Який відзначається дотепністю. || Пройнятий дотепністю. 2》 Оригінальний щодо свого розв'язання, зроблений майстерно, з витонченістю. 3》 до чого, на що, рідко. Здібний, здатний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. дотепний — I вигадливий, вигадник, вигадько, винахідливий, гострий, гострослов, гострословець, гостроязикий, довтіпний, достіпний, дотепник, дотіпний, дошкульний, жигуватий, забавник, зубастий, зубатий, крутоязикий, стіпний, ущипливий, шкулький... Словник синонімів Вусика
7. дотепний — ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Словник синонімів української мови
8. дотепний — Доте́пний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. дотепний — ДОТЕ́ПНИЙ, а, е. 1. Який відзначається дотепністю. Богдан був дотепний, жартівливий, говорив багато, тільки Насті боляче було слухати його мову (Л. Укр., III, 1952, 586); Лука Митрофанович був веселою, жвавою і дотепною людиною (Коз. Словник української мови в 11 томах
10. дотепний — Дотепний, -а, -е Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. Словник української мови Грінченка