дотепний

ДОТЕ́ПНИЙ (здатний до влучних висловів; влучний, з сатиричним або жартівливим відтінком); ГО́СТРИЙ (про вислів); ГОСТРОЗУ́БИЙ розм., ГО́СТРИЙ НА ЯЗИ́К (ГО́СТРИЙ НА МО́ВУ) розм., ГОСТРОЯЗИ́КИЙ розм. (про людину). Він був нині дуже веселий, говіркий і дотепний, сипав жартами і забавляв, видно, ціле товариство (І. Франко); Сиділа (наречена) мовчки і навіть намагалася не сміятись, коли вся молодь аж хиталася від реготу при якомусь особливо дотепному і гострому жарті (З. Тулуб); Гострозубий Мар'ян відлякував отців від порога своїми цинічними дотепами (С. Тудор); Корчмарем мостищенським Воєвода настановив Штима, чоловіка гострого на язик і в доброму здоров'ї (П. Загребельний); — Чудово сказано! Знаменито! Я зовсім не знала, що ви такий гостроязикий (С. Добровольський).

ЗДІ́БНИЙ (який має природні здібності до чогось), ЗДА́ТНИЙ рідше, УДА́ТНИЙ (ВДА́ТНИЙ), ВДА́ЛИЙ, КЕБЕ́ТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., СПОСІ́БНИЙ (СПОСО́БНИЙ) розм., СТЕ́ПНИЙ розм., ЗДА́НИЙ діал., ХИСТКИ́Й діал., ДОТЕ́ПНИЙ рідко, УДА́ЛИЙ рідко, УДА́НИЙ (ВДА́НИЙ) рідко. Кульжан виявилася надзвичайно здібною і в тринадцять років вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З. Тулуб); Надзвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському й по-німецькому (М. Коцюбинський); Чіпка до хазяйства такий удатний (Панас Мирний); Дуже кебетлива дитина (Словник Б. Грінченка); Хлопець був дотепний, кебетний (А. Кримський); — Не буде екзаменів.. Я була виготовила одну групу спосібніших хлопців, та діло стало за Законом Божим (Леся Українка); — Старша дочка ваша і гарна, й добра, і до всього степна, хазяйновита (І. Нечуй-Левицький); — Ну ж, Меласю! Дівчина, так дівчина, на диво здана! — каже дід, всміхаючись (Марко Вовчок); — Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (В. Логвиненко); — Що нам з тобою, сину, робить, що ти ні до чого не дотепний? (казка); Він до всього вданий (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. таланови́тий.